Мотор (Запоріжжя) - 5 місце в Групі 2

«Очолив цю команду в складний період життя, а зараз її дуже жаль»: титулований тренер Чанцев – про зняття Мотору

«Як живеш, командо?». На «УФ» ‒ серія матеріалів про життя вітчизняних футбольних клубів, і на черзі – розповідь про ФК Мотор (Запоріжжя).

Цей сезон – максимально контрастний для запорізького Мотора. В чемпіонаті України досвідчений колектив ішов лише п’ятим у своїй групі (про об’єктивні причини на це – далі в нашій публікації), а от у Кубку України серед аматорів підопічні Чанцева мали всі шанси вийти в фінал, навесні їх чекав вирішальний матч з Олімпією. Тим не менш, зараз стало відомо, що Мотор під керівництвом досвідченого екс-наставника Металурга, Карпат, Зорі та Олімпіка припиняє свої виступи.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» головний тренер ФК Мотор (Запоріжжя) Анатолій Чанцев розповів про завершення виступів одної з найкращих і найстабільніших команд аматорського футболу нашої держави.

«ФК Мотор просто скоротили»

‒ На жаль, наша бесіда не включатиме розмови про плани на 2023 рік і майбутнє, ‒ відразу попередив Анатолій Дмитрович. ‒ Нам офіційно оголошено, що ФК Мотор (Запоріжжя) припиняє виступи. Я повідомив уже це начальнику нашої команди Кирилу Чистякову, щоб він поставив до відома організації, які проводять змагання. Тож ми не зможемо продовжити наші виступи в поточних змаганнях і завершуємо представництво клубу в усіх турнірах.

‒ Що стало причиною цьому?

‒ Нас просто скоротили. Як ви знаєте, підприємство, яке утримує спортивний клуб Мотор, є стратегічно важливим і активно задіяне в роботі, важливій для держави в воєнний час. А так як воно перепідпорядковане Міністерству оборони, в статті витрат бюджету просто нема в сучасній обстановці місця для витрат на спорт.  

‒ Але ж, здається, ФК Мотор був, умовно кажучи, проектом із фіксованими, скромними витратами? Більшість гравців – місцеві, рідко здійснювали трансфери, базувалися на власній інфраструктурі, не брали участь у дорожчих у проведенні змаганнях…

‒ Дійсно, у нас 99% гравців – це були саме місцеві хлопці, Запоріжжя та область. Ми не витрачалися на якісь додаткові пункти, які з’являються в іногородніх, у легіонерів. Ми старанно вкладалися в бюджет, який у контексті самого підприємства був досить малесеньким рядочком. У 2023 році у нас навіть не було вже тих двох легіонерів, які багато років виступали за Мотор. Нігерієць Мелі вирушив у Німеччину, марокканець Рахмуні – в Румунію, здається. Обидва навчалися на медиків і грали за Мотор, їх любили, прийняли, як своїх.

‒ СК Мотор-Січ – це ще й інші види спорту, дитячі секції. Це також припиняє існування?

‒ Точно не скажу, тому що не знаю. Але, коли ми ходили на тренування та змагання, було завжди приємно бачити, як багато видів спорту розвивається, стільки дітей займається. Боляче, що це все може припинитися. Хоч би дитячі секції збереглися. Видно, що дітям це було цікаво, для багатьох у Запоріжжі СК Мотор став путівкою в великий спорт.  

«Ми робили все, щоб не перервати багаторічні традиції Мотора»

‒ 2022 рік в принципі був дуже тяжким як для всієї України, так і для вашого міста. Як клуб переживав усі його труднощі?

‒ Коли на початку війни склалася така тяжка ситуація, здавалося, всім не до футболу. Але ми намагалися зберегти команду, робили все, щоб не перервати ці багаторічні традиції. Мотор погодився на все – на тимчасовий переїзд, на виступ на полях суперників. Гравці стоїчно витримували ці випробування, бо всі хотіли, щоб Мотор продовжив виступи. Проте тут склалися позафутбольні обставини, ні ми, ні наші результати на це вплинути не могли.

‒ Отже, головна причина невдалих виступів у чемпіонаті України серед аматорів – саме в позафутбольних факторах?

‒ Безперечно, тут було поєднання різних причин. Ми й гравців багатьох втратили, ми й не були впевнені в завтрашньому дні – самі бачите, які страшні обстріли Запоріжжя, переїхали професіональні спортивні клуби, а ми – аматорський клуб – теж змушені були грати умовно домашні матчі десь у Київській чи навіть Полтавській області.

Футбольні люди розуміють, що це все фактори, які тяжко впливають на психологічний стан гравців і боєздатність команди. Тим не менш, навіть у чемпіонаті ми були за одне-два очка від зони плей-офф. У спортивному плані Мотор залишався гідним учасником змагань, здатним боротися за вищі місця.

‒ На цьому фоні результати в Кубку ААФУ приємно вражають. Тоді вже могли подумати, що перемога 1:0 над Олімпією в її області стане останньою для ФК Мотор?

‒ Не хотілося в це вірити. Ми, команда, з задоволенням вийшли б на матч-відповідь і на друге коло чемпіонату. Впевнений, гідно б там виглядали й дали б бій хорошому супернику Олімпії в боротьбі за вихід у півфінал. Але склалося так, як склалося.

Ось зараз багато наших гравців на перегляді в інших клубах, по всій Україні. Виходять на тренування та контрольні матчі в тренувальній формі Мотора, і їм всі співчувають: «Як же так, клуб з традиціями та потужна команда! Як жаль, що його більше не буде!»

Повірте, нам теж жаль. Неймовірно жаль! Є така банальна фраза – «віримо, що колись це все відродиться». От і ми віримо. Дай, Боже, закінчиться війна, почнеться відбудова нашої батьківщини. І знову буде футбольна команда Мотор, завжди готові взятися за її відродження.

‒ Ви згадали, що гравці Мотора на переглядах. Хто і де?

‒ Всі вони будуть затребувані, тому що у нас був досить висококласний склад, навіть не лише в контексті аматорських змагань. Когось я зустрічаю зараз у Запоріжжі, інші мені віддзвонюються, пишуть повідомлення, що їдуть в інші клуби. От, наприклад, воротар Полтавцев перейшов у Полісся (Ставки). Фланговий універсал Дедяєв – у Дружбі (Мирівка). Півзахисник Курилець теж десь у Києві, є попит на нього в місцевих команд. Ще кілька гравців мають варіанти навіть у клубах більш високого рівня. Старших зустрічав ось недавно на ветеранських турнірах. Я отримував задоволення від роботи з цими всіма гравцями. У нас була дійсно цікава команда, яка не все сказала в футболі.

«Приходив у Мотор із думками, чи вдасться щось зробити»

‒ А як взагалі ви після Прем’єр-ліги, запорізького Металурга, луганської Зорі, донецького Олімпіка та львівських Карпат, опинилися в цьому аматорському клубі?

‒ Це був тяжкий для мене момент. Зізнаюся, в мене була така депресія. Я приходив у Мотор у непростий для мене особисто час. Складний період мого життя, коли я був без команди й багато часу аналізував свої останні виступи. Приходив у Мотор з думкою – ну, що тут буде? Як тут буде? Невже вдасться щось зробити?

Але виявилося, що й керівництво клубу хотіло, щоб він розвивався, і гравці готові були вчитися. Ми виграли всі місцеві змагання – й, до речі, багато років утримали лідерство в Запоріжжі та області. Вийшли на всеукраїнський рівень, де крок за кроком прогресували. Можна сказати, мої всі побоювання виявилися марними. Мені цікаво було працювати в Моторі, аматорський статус не заважав абсолютно – тому що ми всю нашу роботу здійснювали насправді як професіонали. І в режимі, і в тренуваннях, і в тактиці.

А ще скажу, що Мотор – це був хороший колектив. Банально, проте це була сім’я. Десь у кінці 2017 року ми вдарили по руках, і я почав працювати в Моторі. До цього ось часу ми багато чого досягнули, а скільки ще було планів і завдань!

‒ Досить моторошний момент – як прямо під час одного з матчів стало зле вашому капітану Пєскову. З ним все в порядку?

‒ Слава Богу. Недавно якраз його бачив на одному з ветеранських турнірів.

‒ Існував стереотип – Мотор є командою ветеранів. Але ж насправді багато молодих у вас перерозкрилося. Назвете таких талантів, які навіть вас здивували?

‒ У нас дійсно багато хлопців перезавантажилися й пішли далі в професіонали. От, наприклад, захисник Євген Місюра нині в бузівській Ниві, лідирує з нею в Другій лізі ПФЛ. Півзахисник Дмитро Плахтир ‒ у Скоруку з Нікопольського району (Перша ліга). Багато ще хлопців пограли у нас у Кристалі (Херсон), Енергії (Нова Каховка) та інших професіональних клубах. Ось і в цьому сезоні у нас було кілька більш молодих футболістів, яким би грати на набагато вищому рівні. Думаю, вони себе знайдуть у футболі.

‒ Які враження у вас залишилися від п’яти сезонів в ААФУ?

‒ Дуже добре, що є такі змагання. Вони мають спортивний інтерес і привабливість. Кожен рік ми бачили не тільки знаменитих ветеранів, а й невідомих молодих гравців. У цьому плані де ще вони б отримали шанс себе проявити? Зараз у різних турнірах вищого рівня впізнаємо тих хлопців, які проти нас грали, і їх ніхто ще не знав. Тому вважаю, що чемпіонат і Кубок України серед аматорів – це якісний, конкурентний рівень. Радий, що ми тут були серед лідерів. Навіть у цьому складному сезоні мали всі шанси навесні поборотися і за кубок, і за вихід у плей-офф. Мені прикро тільки, що не вдалося повністю реалізувати потенціал команди, адже в багатьох сезонах ми були близькими до боротьби за медалі й трофеї.

Артур Валерко.

Мотор (Запоріжжя)

• Рік заснування: 1950

• Кольори клубу: червоно-сині

• Стадіон: СК «Мотор-Січ» (вміщує 4000 глядачів)

• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Лунін Віктор Олексійович

Начальник команди: Чистяков Кирило Володимирович

Головний тренер: Чанцев Анатолій Дмитрович

Тренери: Цупро Валерій Валерійович, Борисенко Олександр Олександрович

Лікар: Семенов Андрій Олександрович

• Досягнення:

Чемпіон Запорізької області 1951, 1963, 1964, 1965, 1966, 2010, 2012, 2018, 2019, 2020 та 2021 років, неодноразовий срібний та бронзовий призер.

Володар Кубка Запорізької області 1963, 1967, 1974, 1975, 2018 та 2019 років, неодноразовий фіналіст.

Володар Суперкубка Запорізької області 2021 року.

Неодноразовий чемпіон та володар кубка міста Запоріжжя.

• Статистика виступів клубу в ААФУ:

• Група 2 чемпіонату України серед аматорів 2022/23: