ФК Брацлав (Вінниця): покупка Ниви, запрошення тренера з досвідом УПЛ і плани на Другу лігу

Так вийшло, що про ФК Брацлав (Вінницька область) ми почули раніше, ніж він дебютував у чемпіонаті України з футболу серед аматорів. Спочатку запрацювала дитячо-юнацька школа Брацлав Junior, яка здобула у 2024 році грант на зведення сучасного футбольного поля зі штучним покриттям і побудувала його за підтримки ОТГ та державної програми, тож десятки дітей можуть тепер займатися в ДЮСШ.

Читайте також: Олімпія (Савинці): старожил змагань ААФУ, переможець обласних турнірів, кубкова сенсація

А на всеукраїнському дорослому аматорському рівні ФК Брацлав дебютував якраз цього сезону, причому приєднався до змагань уже після початку чемпіонату 2025/26. Причому амбіції футбольного клубу із Вінницької області не обмежуються поточним рівнем і, незважаючи на старт із 8 поразок поспіль, цієї зими ФК Брацлав збирається суттєво посилитися, підписати тренера з досвідом роботи в УПЛ і ПФЛ, а також низку досвідчених гравців.

В інтерв’ю для сайту Sport Arena та Асоціації аматорського футболу граючий президент ФК Брацлав Юрій Максименко (який також є головою Вінницької міської асоціації футболу й Асоціації футзалу Вінницької області, а також координатором Спеціальної Олімпіади на Вінниччині) розповів про таке:

• які зміни плануються в команді (спойлер: максимально радикальні!);
• коли засновано ФК Брацлав і чи правда, що клуб міг придбати учасника ПФЛ;
• чи плануються якісь зміни в інфраструктурі Вінниці;
• як сам граючий президент був футболістом: чи знімався в кліпі співачки Арктики в Десні, чи застав Рівалдо в Узбекистані, чи грав із Костишиним, Вишняком і Поздєєвим у Колосі (Ковалівка);
• які завдання ФК Брацлав після 8 поразок поспіль?

«Буде призначено новий тренерський штаб: після затвердження тренери під себе набиратимуть команду»

– Юрію Володимировичу, чи вже маєте графік змагань, контрольних матчів, можливо зимових турнірів?

– Зважаючи на погодні умови, ми прийняли рішення починати підготовку вже в лютому. Від 15-го числа переглянемо футболістів, які проживають у Вінницькій області, але також будемо запрошувати гравців і з інших областей України.

Читайте також: Символічна збірна ААФУ літньо-осінньої частини сезону 2025/26, де є Манастирний і інші гравці Агротеху

Буде призначено новий тренерський штаб: є кілька кандидатур на посаду головного тренера, другого тренера та тренера воротарів. Після затвердження саме тренери під себе набиратимуть команду, яка представлятиме нашу область на аматорських змаганнях у другому півріччі.

– Головним тренером команди Брацлав у першій частині сезону був Василь Блінніков — найстарший тренер українського футболу цього сезону. Як вдалося переконати його підтримати команду на складному етапі становлення? І як оціните його роботу за цей період?

– Насамперед хочу висловити слова подяки й поваги Василю Олексійовичу. Це людина, яка багато років у футболі. Саме він працював із цією молоддю у Вінниці: збирав хлопців, тренував їх, і тому ми дали можливість саме цій молоді, яку він готував, проявити себе.

Зважаючи на результати, сказати щось однозначно позитивне складно, але ми добре розуміли, на що йдемо. Команда була занадто малодосвідченою. Хочу ще раз висловити повагу й подяку Василю Олексійовичу та хлопцям. У кожного є амбіції, програвати не любить ніхто.

– Тобто ніхто їх не відкидатиме, і навіть після змін у складі вони отримають свій шанс?

– Так, звісно. Саме для цього все й робилося. Для молоді у Вінниці, як і в інших областях, надзвичайно важливо мати шанс проявити себе. Якщо подивитися, багато вихованців вінницького футболу сьогодні грають у командах, що входять до топ-5 в Україні.

Якщо дати їм можливість грати вдома, у Вінниці, я переконаний, що ми зможемо досягти й показати хороший результат.

– ФК Брацлав приєднався до змагань останнім, уже після початку змагань. Як це вдалося?

– Дякуємо за розуміння ААФУ та всім іншим учасникам змагань. Потихеньку ми змогли наздогнати футбольну програму першого півріччя. Спасибі, що нам пішли назустріч, тому що з точки зору стратегії розвитку ФК Брацлав було важливо саме цього сезону встигнути заявитися на чемпіонат України серед аматорів.

– Зрозуміло, склад у вас напрочуд далекий від всеукраїнських змагань. Але все ж, по ділу ці вісім поразок поспіль, сім із яких – розгромні?

– Маємо те, що маємо. Футболісти виходили на кожен матч, боролися, але досвід і професіоналізм беруть своє. Це й підтверджували результати ігор. Водночас я думаю, що в другому колі буде цікавіше — ми трохи підсилимося.

Читайте також: Агрон (Великі Гаї): гранд Тернопільщини, старожил ААФУ, очолюваний підопічним Лобановського та Яворського

Було складно ще й тому, що багато місцевих гравців уже дали слово своїм командам і зобов’язалися грати за них. А в нас, як і заведено УАФ, працює принцип — «один гравець, одна команда». Чимало хлопців уже домовилися з командами першості району та області, і ми вирішили їх не переманювати.

Зараз міжсезоння, і ми вже будемо доукомплектовувати склад місцевими гравцями вищого рівня.

«Чи будуть у Брацлаві нові Циганкови, Борячуки, Дубінчаки? Є перспективна молодь…»

– Яка взагалі історія ФК Брацлав? Коли і з чого починали?

– Бажання заснувати футбольну команду виникло у нас давно, адже дитяча школа Брацлав Junior була створена ще в 2016 році. Діти брали участь в Першій лізі чемпіонату України ДЮФЛУ, ішли серед лідерів і мали виходити до вищого дивізіону в дитячих змаганнях, але почалася війна. Усі вони виїхали спочатку до Польщі, потім до Іспанії, де й нині тренуються та грають у футбол.

У зв’язку з цим ще тоді виникли плани створити команду, яка представляла б нашу область у Професіональній футбольній лізі України. Але війна внесла свої корективи, і, розуміючи всі обставини, ми ухвалили рішення поступово рухатися в напрямку професійного футболу. Так ми й заявилися в аматори.

– Хто підтримує клуб?

– У нас є група інвесторів, які нині перебувають за кордоном. Вони висловили бажання інвестувати, допомагати й фінансово підтримувати клуб безпосередньо в Україні, для наших юних футболістів. Також команду підтримує місцевий бізнес — люди, небайдужі до футболу, патріоти, які проживають або родом із самого Брацлава.

– А в яких дорослих турнірах доросла команда брала участь до аматорського чемпіонату України?

– Команда виступала в першості міста Вінниці, а також раніше брала участь в обласних змаганнях.

– Тут, напевно, треба сказати, що ваша команда унікальна, адже жодна інша не має такої кількості дебютантів всеукраїнського рівня. Багатьом хлопцям ви дали шанс проявити себе, хоча вони раніше взагалі не грали на такому рівні. Наскільки відчувався цей перепад і чи не було ризиковано збирати склад із гравців, у яких навіть не було записів у базах даних?

– Головною ідеєю команди є дати молоді можливість проявити себе. З огляду на те, що зараз дуже багато молодих футболістів виїхали, а серед тих, хто залишився, є гравці з потенціалом для серйозного росту, ми ризикнули й дали їм цей шанс.

Хочу сказати, що з приходом нового тренера він сам визначатиметься, з ким працювати далі з цієї молоді. А перспективна молодь гратиме на рівні першості міста. І, дай Боже, хто вже восени з’явиться в першості області, де братиме участь резервна команда ФК Брацлав-2. Це буде своєрідний фундамент для молоді й підсилення основної команди.

– А таланти на Вінниччині ще є? Тому що, як ми пам’ятаємо, попередні команди з Вінницької області, які заходили в аматорські змагання, комплектувалися хлопцями з інших областей. Не кажучи вже про те, що кілька наймогутніших клубів УПЛ ще з юного віку збирають таланти зі всієї України Чи вистачить Брацлаву місцевого кадрового потенціалу?

– Є хлопці з Вінницької області, які їздять, грають і в інших областях — у чемпіонатах Харківщини, Черкащини, Київщини. Тому, що ті команди, в яких вони виступають, показують дуже хороші результати – борються за призові місця у верхній частині турнірної таблиці, мають амбіції зростати далі.

Читайте також: Агротех (Тишківка): рекордсмени Кубка України, загальнодержавна слава, кавуни, часник і персики

Саме тому ФК Брацлав і хоче йти у ПФЛ, щоб таких талантів із області збирати разом і давати їм шанс проявити себе вдома.

– Імена Циганкова, Борячука, Дубінчака добре відомі зараз в Україні, це не згадуючи Нагорняка, Косовського та ще старші покоління. Але чи є зараз у професіональних клубах інших областей, у Прем’єр-лізі, такі ваші земляки-вінничани, яких ви могли б до себе запросити?

– Є перспективна молодь, яка грає і показує хороші результати не лише на аматорському рівні, а й у професійних командах. Це молодь, яка вже переходить у дорослий футбол. Я вважаю, що ми будемо раді їх бачити у нашому футбольному клубі, а їм — буде цікаво представляти Вінниччину на професійному рівні.

«Інфраструктура в Вінниці зараз у дуже складній ситуації. Якщо буде можливість, займемося стадіоном для професійних футбольних ліг»

– Звичайно, ідея створити клуб із міцним фундаментом, з академією, який досягне професійного рівня, — це дуже добре. Але місто Вінниця має величезні проблеми з інфраструктурою. Центральний стадіон не перше десятиліття потребує капремонту. Стадіони СК Нива і база Ниви мають штучне покриття, яке, скажімо так, намагаються якомога менше допускати до професійного футболу, і лише в Другій лізі можна частково грати на таких газонах. Чи є у вас сподівання, що щось покращиться з інфраструктурою в місті? Чи, можливо, ваш клуб планує долучитися до цього процесу?

– Ми плануємо співпрацювати з місцевою владою, щоб вона пішла назустріч, тому що інфраструктура зараз у дуже складній ситуації. Це стосується не лише нашого міста, а й багатьох інших. Якщо буде можливість, будемо займатися стадіоном, який має право приймати ігри команд професійних футбольних ліг.

Читайте також: ФК Миколаїв: делегація в Будинку футболу, думки про підвищення в класі та бомбезний формат

– Хотів запитати про стосунки із сусідами і земляками, але з того, що ви проводите домашні матчі на базі вінницької Ниви, підозрюю, що стосунки конструктивні. Я помиляюся?

– Нормальні у нас стосунки, хороші. Ми робимо одну й ту саму справу. Чим більше команд представлятиме наш регіон на всеукраїнських змаганнях, тим краще, я думаю, виграють від цього всі.

– Тоді наскільки відповідає дійсності інформація, що футбольний клуб Брацлав пропонував придбати вінницьку Ниву і зайняти її місце в Другій лізі?

– Було таке бачення, це була розмова на рівні інвесторів клубів. На якому етапі вона зупинилася — можливо, дай Бог, ще буде продовжуватися, – подивимося з часом. Було бачення, були розмови, але на сьогодні після цього ФК Брацлав пішов своїм шляхом.

– Брацлав — це історичне селище в Тульчинському районі. Ви взяли цю назву, але команда грає в обласному центрі. Які у вас у цьому плані бачення і перспективи? Можливо, у Брацлаві також буде щось на кшталт власної ДЮСШ — бази підготовки?

– Так, у нас у Брацлаві вже є дитяча школа, яка функціонує. Є план — щоб діти з Брацлава грали у чемпіонаті України і вдома, у самому Брацлаві.

Читайте також: ФК Рокита: лідерство в дебютному сезоні, Ярмаш, Сапай і нові імена, трофейний успіх на Полтавщині

– А оце позаторік ви робили поле із синтетичним покриттям, воно в Брацлаві?

– Ні, але в Брацлаві плануємо ще робити поле та розвивати підрозділ дитячого футболу, щоб дітки з області, які хочуть грати в футбол і мають талант, отримали можливість розвиватися. Давати можливість і навчатися, і проживати, і харчування, і тренування.

– А як правильно позиціонує себе клуб? Ви футбольний клуб Брацлав із селища Брацлав? Чи все-таки прописка — Вінниця?

– Ні, прописка у нас вінницька. Ми представляємо Вінницю.

– У вас досить красивий біло-чорний брендбук. Футбольний клуб визначився з гербом, має впізнаваний стиль у соцмережах. Можливо, замовляли кампанію і створювали айдентику?

– Ні-ні, у нас є людина, якій подобається футбол, це мій товариш. Ми разом це розробляли, по брендбуку все робили. І, думаю, ще багато цікавого у нас з’явиться.

На все потрібен час. І я думаю, все буде добре. І Брацлав стане відомим на всю країну футбольним клубом.

– До аматорських змагань. Ваша команда вже фактично з усіма зустрілася. Які залишилися враження від рівня цього турніру і наскільки він виграє або програє порівняно з професійним футболом і аматорськими змаганнями, де ви грали?

– На сьогодні рівень аматорського футболу, по суті, як у Другої ліги, лише з трохи гіршою інфраструктурою. І якщо в нашій лізі виступає дев’ять команд, то, на мою думку, п’ять-шість із них можуть спокійно грати в вищих лігах і показувати хороший результат.

– Що потрібно футбольному клубу Брацлав, щоб також увійти в ці п’ять-шість команд? Як ви це бачите — у формуванні складу, в розвитку клубу?

– У плані розвитку клубу зараз ми працюємо з молоддю, а згодом будемо добирати більш досвідчених гравців, у яких буде завдання гідно представляти Вінницю в чемпіонаті Другої ліги України. За рахунок досвідчених футболістів і з урахуванням того, що місцева молодь також буде в команді.

– Знову ж таки, чутки пов’язували з вашим клубом Юрія Вірта, Юрія Гуру і Сергія Ковальця. Правда чи ні?

– Ведуться перемовини з тренерами. Думаю, рішення буде ухвалене буквально десь протягом тижня, і вже тоді буде представлено нового наставника. Ми проведемо пресконференцію і представимо тренерський штаб, який представлятиме наш клуб у другому колі аматорських змагань.

Уроки Колоса (Ковалівка), Узбекистану та Рівалдо – як це пограти за більш як 20 команд?

– Говорячи про вас, прочитав на ресурсі «Спортивні новини Вінниччини», що ви одночасно очолюєте Вінницьку міську асоціацію футболу, обласну асоціацію футзалу і координуєте проведення Спеціальної Олімпіади. Досить велике навантаження. Як із усім встигаєте і справляєтеся?

– Просто поруч є хороша команда професіоналів, які працюють над розвитком футболу і футзалу на Вінниччині.

– Виходити на поле як граючий президент — це від того, що команді потрібна допомога, чи більше для власного задоволення?

– Якщо можна сказати, два в одному — і допомога, і задоволення.

– Знаю, що в юному віці ви вважалися досить перспективним футболістом — пограли в професіональних клубах і у вас навіть був закордонний період. Розкажіть про вашу кар’єру: як узагалі потрапили у футбол, хто був першим тренером, як усе починалося?

– Моїм першим тренером став Олег Іванович Серьогін. Потім, із дев’ятого класу, я працював у Миколи Митрофановича Кривов’язюка. Це була дитяча Вінницька спортивна школа олімпійського резерву (СДЮШОР). Коли вже був студентом, пограв за київське Дніпро (був такий аматорський клуб). Моя перша професійна команда – це була Сталь із Алчевська.

– Серед ваших професійних клубів – Сталь-2 (Алчевськ), Нива (Тернопіль), Десна (Чернігів), Буковина (Чернівці)…

– Можу назвати й такі, де бував, але не став їхнім гравцем. Наприклад, запрошували мене в Сталь до відомого тамтешнього тренера Волобуєва – в першу команду, за яку грало кілька досвідчених форвардів на чолі з легендою Першої ліги Плотниковим, було важко пробитися.

Після Алчевська, розірвавши контракт, я поїхав у Шахтар-2. Тоді Грачов був тренером. Там трохи не склалося. Після цього я поїхав в Англію.

– Ох нічого ж собі! І яка команда?

– Стратфорд Таун. Це якраз після Алчевська, уявіть мої відчуття… Там отримав дозвіл від Англійської футбольної асоціації грати професійно. Наче вимальовувалися перспективи, але потім вежі-близнюки в США підірвали терористи й країни НАТО зробили суворішими правила в’їзду іноземців. А я якраз повернувся в відпустку в Україну, і не зміг відкрити візу та виїхати за кордон.

Що було робити? Довелося шукати собі нову команду.

– Це якраз Нива…

– Так. Колишній клуб Вищої ліги, який на той момент опинився в Другій лізі. Непогана команда там, між іншим, зібралася. Проте в мене виник варіант за кордоном. Спершу пограв в Узбекистані – в складі Согдіани (Джизак), потім – в Азербайджані, за Шахдаг (Кусари).

Ніби дещо виходило. Виник найбільш привабливий варіант у Казахстані. Команда Окжетпес запросила на перегляд, але на останніх зборах розірвав задню поверхню стегна. І все, була пауза. А жаль, пізніше Окжетпес вийшов на хороший рівень.

– Який варіант у вас виник в Україні?

– Полікувавшись, отримав запрошення від Металіста (Харків). Їх якраз Маркевич прийняв, виграли чотири матчі підряд. Пробитися в той Металіст було важко, вони вже збирали хороший склад, який пізніше років 10 поспіль не виходив із медалей. Далі я поїхав в Охтирку, але й там не підписав контракт, тому що вони не шукали молодих гравців, перед командою ставили завдання входити в медалі Першої ліги, через кілька років вони навіть підвищилися в класі.

– Знаю, що ви також побували в чернігівській Десні в її найскандальніший період. У кліпі зі співачкою Арктикою не довелося зніматися? Знамениту фразу «це не вони грали, а мої бабки», застали?

– Ні, в кліпі не знімався. Але, звичайно, Десна залишила величезне враження. Також як і Буковина, де якраз був великий ажіотаж. Дуже теплі, приємні відчуття. Тоді Віктор Мглинець очолював Буковину. Файне місто. Затишне. З хорошими вболівальниками і теплою атмосферою.

Остання моя спроба заграти серед професіоналів – це, мабуть, Узбекистан часів Рівалдо. Він грав у Бунедкорі, здійснив фурор. І якраз їхній футбол починав розвиватися. Далі, як ви знаєте, Анатолій Дем’яненко привів клуб Насаф до місцевого аналогу Кубка УЄФА. Тоді почали приїжджати гравці, пішло фінансування. Зараз ось збірна Узбекистану пробилася на чемпіонат світу. Я ж застав зовсім інші часи, зарплати та стадіони.

– Пам’ятаю вас у грі, ви були справді добротним форвардом. Хоча я вас і бачив уже в 30-40 років. Чому ж не вдалося заграти хоча б у Першій лізі? Потенціал був.

– Ну, розумієте, таке життя футболіста. Багато футболістів мріють досягнути успіху. Одне – потрапити в команду майстрів. Інше – закріпитися там і пограти. У мене справді були певні задатки, тому неодноразово отримував цікаві запрошення, багато де побував, врешті-решт, у чемпіонатах кількох країн пограв.

Але на кожному етапі – то травма, то ще щось. Серед професіоналів усе дуже жорстко: коли ти вилітаєш, важко набрати форму і потрапити в основу. І так трапилося, що десь серйозно закріпитися не вийшло. Може, не було людини поруч, яка підказала б, що потрібно зупинитися, пограти в одному місці. Я був молодий-гарячий, хотілося швидко досягти висот у футболі. А, можливо, потрібно було просто зробити паузу, побути рік-два-три у простішій команді і показати себе.

– Ви змінили мінімум 7 професіональних і 15 аматорських клубів: Вінницька, Київська, Хмельницька, по-моєму, Житомирська область. Скільки зібрали чемпіонств і кубків?

– У всіх областях ми здобували медалі на аматорському рівні. Були чудові часи. І зараз у будь-яку з цих областей можу подзвонити – й будуть не просто одноклубники брати слухавку, а друзі.

– Ви стояли біля витоків ковалівського Колосу. Наскільки я пам’ятаю, на другий рік виступів команди, ви за неї пограли. Якою вона тоді запам’яталася?

– Вже тоді там була хороша команда, хороший колектив, відчувався професійний рівень в команді. У всьому: що в організації, що на полі, що за межами поля. Вже невдовзі вони пішли в Другу лігу ПФЛ.

Засновник і президент клубу Андрій Засуха тоді робив усе для команди. Він ще тоді казав: «Хлопці, у нас буде команда майстрів. Для мене це принципово. Все буде добре». Тоді всі бачили, що на рівні Київської області Колосу не було рівня.

– Оця плеяда – Поздєєв, Євсеєв, Вишняк. Ви їх тоді теж застали в команді?

– Звісно, а з Вишняком я ще і в Путрівці пограв.

– І Руслан Костишин ще виходив на поле?

– Так. Тоді багато було багато сильних футболістів, практично кожного року приходили люди з досвідом УПЛ.

– Колос – ваша найсильніша аматорська команда?

– Також була ФК Путрівка, дуже хороша команда, якісний підбір футболістів. Мені пощастило, бо в будь-якій області я встиг пограти в командах, які певний час домінували в місцевих змаганнях.

– Граючи на аматорському рівні, ви зібрали багато титулів. А як встигали жити поза цим футболом? Адже всі вихідні розписані посекундно, весь час переїзди. Як здобували освіту, як заводили бізнес, основну роботу?

– Це було таке футбольне життя. Умовно, в понеділок-вівторок ти граєш у Вінниці, у середу – на аматорів, четвер – знову Вінниця, субота – Київська область, неділя – місто Київ. Тобі навіть немає часу тренуватися, бо за тиждень граєш по 5-7 ігор! І в такому режимі я з юності, тому що після кількох спроб закріпитися серед професіоналів, десь із 2009 року почав грати суто на любительському рівні – і на той час за кілька команд одночасно.

Що стосується науки, то здобув у мене три вищі освіти. Перша освіта – це Київський національний аграрний університет. Друга освіта – Новокаховський гуманітарний інститут, юридичний напрямок. І третя – Вінницький територіально-економічний інститут, адмінменеджмент, управління персоналом. Ну так, вміщав футбол, навчання.

– Тобто на сьогоднішній день вже маєте певний управлінський досвід, щоб керувати клубом, який тільки створюється?

– Я вважаю, що так.

– З кого берете приклади із тренерів, президентів, з якими перетиналися по роботі? Які для себе підгляділи, можливо, моменти із розвитку тих же Колоса, Буковини, Десни, алчевської Сталі і інших своїх клубів?

– З вашого дозволу, навіть не буду перечисляти людей, під орудою яких працював – бо й довгий перелік вийде, і боюся когось не згадати й цим образити. Вдячний кожній команді, тренеру, одноклубнику в моєму житті. Все сприймаю як досвід.

Щодо того, що взяв собі за основу – то це розуміння, що весь колектив футбольного клубу має працювати на результат. Прикладом для себе беру керівництво футбольних клубів, як Динамо (Київ), так і Шахтар (Донецьк). Це, я вважаю, топи в нашій країні.

Є бажання, щоб вихованці наших шкіл показували гарні результати. Потрібно створити для них умови, що в цьому плані можна рівнятися. Зараз є приклад Полісся та Житомира. Також є Лівий Берег. Дуже багато професійних клубів почали звертати увагу на розвиток дитячо-юнацького футболу. Ми також виходимо на всеукраїнський рівень із думкою, що треба розвивати таланти. Можливо, в один день у нас дебютує власний вихованець у першій команді – а ФК Брацлав на той час уже буде на вищому рівні.

ФК Брацлав (Вінниця)

• Рік заснування: 2025 (дитяча команда – 2016)
• Кольори клубу: чорно-біло-зелені
• Стадіон: Поле №1 НТБ «Нива» м. Вінниця (вміщує 1350 глядачів)

Керівництво та тренерський штаб:

Президент: Максименко Юрій Володимирович
Спортивний директор: Краковецький Володимир Юрійович
Головний тренер: Блінніков Василь Олексійович
Тренер: Бобрівський Андрій Андрійович
Начальник команди: Крилов Олександр Борисович

• Статистика виступів клубу в ААФУ: в поточному сезоні дебютує

Рік	Місце	І	В	Н	П	М’ячі	О
Чемпіонат ААФУ
2025/26	9 (із 9)*	8	0	0	8	3:45 (–42)	0
Всього		8	0	0	8	3:45 (–42)	0
Кубок ААФУ
Не грав

* ‒ ФК Брацлав продовжує виступи у турнірі.