Маяк (Сарни): найкращі досягнення в історії, баскетболіст у складі, земляки з Шахтаря та Вереса

Маяк переживає найкращі часи за свою 45-літню історію. Клуб вперше в історії дійшов до фіналу Кубка України, і хоча поступився трофеєм Агротеху, цього сезону має всі шанси знову поборотися за трофей, адже пробився в півфінал. Також сарненський Маяк втретє поспіль став чемпіоном Рівненської області. На фоні цих успіхів шосте місце на проміжному етапі конкурентної Групи 1 у клубі навіть вважають невдачею й збираються це виправляти навесні – для чого вже здійснили свої перші придбання.

Читайте також: Погода в Україні не лише погіршує ситуацію з електроенергією та опаленням: футбол теж постраждав. Зважаючи на прогноз погоди, ситуація катастрофічна

В інтерв’ю для сайту Sport Arena та Асоціації аматорського футболу головний тренер ФК Маяк (Сарни) Олександр Жданюк розповів про таке:

• які зміни вже відбулися в складі команди (спойлер: один із трансферів ввійде в топ-список сезону);
• чи є в планах повертати знаменитого земляка зі школою Шахтаря;
• хто з Маяка грає в баскетбольній Вищій лізі;
• як Жданюк почувається в клубі, де опинився ще в 2006 році.

«Запросили колишнього форварда студентської збірної України»

– Олександре Леонідовичу, почнімо з поточки – із зимових зборів. Команда вже зібралася? Які етапи підготовки запланували?

– Зібралися вже. Другий тиждень працюємо, виходить.

Читайте також: ФК Костопіль: перші медалі з 2007 року, виграні дербі, 95% місцевих у складі

– Чи грали вже якісь контрольні матчі?

– Перший контрольний матч буде в суботу о 14:00, суперник — Верес U-19.

– А в зимових турнірах цього року братимете участь?

– Меморіал Шморгуна зараз уже проходить, ми його пропускаємо. А ще буде турнір Завадського, де зіграють команди — чемпіони Волинської та Рівненської області. От у цьому ми братимемо участь, а в інших — ні.

Читайте також: ФК Брацлав (Вінниця): покупка Ниви, запрошення тренера з досвідом УПЛ і плани на Другу лігу

– А на які дати запланований Меморіал Завадського?

– Ще не знаю. Думаю, що в лютому, як завжди. Там уже вони розпланують.

– Працюючи зараз, у якому ви складі? Наскільки багато змін порівняно з осінньою частиною сезону?

– Трьох нових гравців уже підписали, двоє ще на перегляді.

Читайте також: Олімпія (Савинці): старожил змагань ААФУ, переможець обласних турнірів, кубкова сенсація

– Розкажіть, будь ласка, хто вони і на які позиції?

– Переважно захисники, один піднападник і ще один нападник. З Хмельницького, провідний форвард Колоса (Полонне) Якубов.

– Алішер, так? Колишній форвард студентської збірної України, до речі.

– Так-так-так, дуже непоганий такий нападник.

– Інших будете розкривати?

– Поки що ні – ще по них все в процесі. Можу сказати, що загалом у кадровій роботі є орієнтація на Другу лігу.

– Тоді розкажіть, чи є кадрові втрати.

– Так, двоє виїхали за кордон, один повертатися не буде. Попередньо — Юрій Бамболя, нападник, який у нас був. І захисник Денис Веретюк — але він ще під питанням.

Читайте також: Символічна збірна ААФУ літньо-осінньої частини сезону 2025/26, де є Манастирний і інші гравці Агротеху

Двоє ще відновлюються після травм і операцій. Це захисник Андрій Наумець і нападник Дмитро Рудика. Також наш досвідчений півзахисник Віктор Ніколайчук мобілізований у Сили оборони.

«Наш баскетболіст міг би грати в будь-яку гру з м’ячем»

– У вас третє поспіль чемпіонство та історичний вихід у фінал Кубка ААФУ, але при цьому обласний кубок програли і зараз зимуєте поза зоною плей-офф у чемпіонаті. Як оцінюєте для себе 2025 рік?

– Вихід у фінал Кубка України серед аматорів – історичне звершення, вдячні команді та вболівальникам за той шлях, який пройшли. Те, що кубок цей і обласний не забрали — тому що навантаження було дуже велике. Взяли на себе всі турніри.

А загалом і в аматорській лізі не дуже задоволені положенням, хоча й розуміємо, звичайно, що важко грати вперше після тривалої паузи. Хочемо цього року трохи виправити становище, тому підбираємо гравців, підсилюємося. А в області знову стали чемпіонами — це дуже добре.

Цього року вже заплановано покращити позиції в аматорському чемпіонаті й забрати кубок.

Читайте також: Агрон (Великі Гаї): гранд Тернопільщини, старожил ААФУ, очолюваний підопічним Лобановського та Яворського

– Ми ж пам’ятаємо найкращі часи Рівненської області, коли були такі команди, як ОДЕК і ФК Малинськ. Зараз вам там є з ким змагатися, чи ви залишилися, умовно кажучи, єдиним грандом?

– Тут, у Рівненському районі, є непогані команди. Просто не знаю, чому вони не заявляються на область. Наприклад, той же ФК  Новожуків, який виграв у нас кубок області, забрав його по пенальті — вони стали чемпіонами району.

Там є й така команда Cars, ще кілька доволі непоганих учасників.

– Як збирали цей колектив і наскільки багато у вас у Маяку людей безпосередньо із Сарненщини, не лише з області?

– Із Сарненщини в нас двоє братів Тимошицьких, Михайло Сергійчук, Валентин Криницький — зараз він у нас помічник тренера. Було більше, але так склалося, що зараз у нас безпосередньо кілька суто місцевих хлопців.

Читайте також: Агротех (Тишківка): рекордсмени Кубка України, загальнодержавна слава, кавуни, часник і персики

Але інших ми також не вважаємо чужинцями. Майже всі вони після школи прийшли до нас у навчальний заклад і закінчили наш педагогічний коледж, навчалися тут, хоч самі з різних областей. Вони грали за нас і на область, і тепер на ААФУ. Як ті ж Бамболя, Шевченко, Веретюк, Яцута.

– У вас же є така дивовижна історія — справжній професійний баскетболіст у складі, Сергій Заєць (пограв за Будсервіс, Хмельницьку Політехніку, БК Ужгород). Щось із баскетбольної практики в футбольному захисті використовує?

– Ну так, стрибає високо. І фізично він дуже підготовлений. Він сам по собі такий спортсмен — думаю, що грав би в будь-який вид спорту, де є м’яч. Дуже дисциплінований і відповідальний хлопець.

Читайте також: ФК Миколаїв: делегація в Будинку футболу, думки про підвищення в класі та бомбезний формат

– Ну, брати Тимошицькі – це ясно. А от донедавна в Маяку було ще й двоє Жданюків. Також родичі?

– Ми двоюрідні брати. Але зараз Сергій не грає. З футболом, наскільки я знаю, завершив – маю на увазі великий, всеукраїнський. Хіба що на аматорському рівні, у неофіційних місцевих змаганнях може побігати. А так — не хоче пов’язуватися з лігами, уже награвся.

– А чи є ще в інших командах хтось із Сарненщини, хто грав на такому рівні, як Сергійчук? Або хоча б як Бамболя, який трохи пограв у Другій лізі? Ваші земляки, на кого ви могли б подивитися й з часом запросити до себе?

– Та не скажу так однозначно. Найбільш досвідчений — це Андрій Тотовицький (Шахтар, Зоря, Десна, ФК Кудрівка та молодіжна збірна України, – прим. Sport Arena). Але я не знаю, як у нього там зараз. Наскільки мені відомо, він уже більше пов’язує свою кар’єру з тренерським шляхом, а не з ігровим. А за досвідом — думаю, що на сьогодні в нього його більш ніж достатньо.

«Не думаю, що колись була така сильна аматорська ліга, як зараз»

– Говорячи про вашу команду, приємно згадати минулий рік — найвище досягнення, вихід у фінал Кубка України. Для всієї Рівненщини це велика подія. Але зізнайтеся: згадуючи ту мінімальну поразку від Агротеху, могли ж замахнутися і на більше?

– Сто відсотків. Але скажу так: якщо дивитися на весь шлях, сітку змагань, то нам, можна сказати, дуже пощастило. Але в футболі без фарту нікуди, як кажуть. Десь старання, десь — оте саме везіння. Будемо старатися поліпшити своє найкраще досягнення в цьому турнірі.

Читайте також: ФК Рокита: лідерство в дебютному сезоні, Ярмаш, Сапай і нові імена, трофейний успіх на Полтавщині

– Але з іншого боку, нинішній розіграш Кубка України ААФУ: вам потрапив суперник — лідер своєї східної групи, і ви двічі їх обіграли, зокрема й на їхньому полі. ФК Рокита справді стоїть окремо на тлі всього того, що ви бачили цього сезону?

– Я вам скажу, що це дуже досвідчена й дуже хороша команда. Не знаю, просто так склалося: ми своє реалізували, а вони, виходить, — ні. І якщо дивитися на рахунок, то вдома можна сказати, що матч був, як ми називаємо, з результатом не по грі.
Дуже потужна команда. Тому, думаю, вони ще не раз проявлять себе.

– З іншого боку, вам не пощастило зайти в чемпіонат України серед аматорів, бо зараз така щільність у таблиці, що два тури можуть усе змінити. Такої рівності давно не було. Як вам грається в цих змаганнях і що скажете про рівень турніру?

– На сьогодні команди постійно змінюються, підсилюються, тож ліга має стати ще сильнішою. Але й у першому колі всі були дуже сильні. Наскільки я стикаюся з аматорським футболом, то не думаю, що колись була така сильна аматорська ліга, як зараз.

Багато гравців із професійних команд намагаються перейти в аматори, вже не бояться цього статусу. Чи то догравати хочуть ближче до дому, чи тому, що з’являються в аматорів спонсори, виділяють кошти. І підтягують гравців зі своїх міст, своїх районів, які вже десь пограли на професійному рівні.

Ви бачите, які прізвища зараз «гуляють» в аматорській лізі. Раніше по телевізору тільки дивилися, а тепер — уже в аматорах. Я дуже радий, що нині така сильна конкуренція. Кожен матч — напружений: 5-6 рідко забивають, все більше рахунки 1:1, 0:0, 2:0.

– І навіть ті, хто спочатку програвав крупно, з часом вирівнялися, пішли сенсації.

– Дуже непередбачуваний чемпіонат. Зараз починається друге коло. Думаю, буде ще цікавіше не раз, бо читаю про суперників, цікавлюся ходом їхньої селекції та підготовки. Кожен десь підсилюється, десь когось бере.

Розумію, що зараз нелегко: важко втримати молодих — виїжджають за кордон через нинішню ситуацію. Так само й із дорослими футболістами професійного рівня непросто, бо є мобілізація — тут нічого не скажеш, війна своє робить. Але на сьогодні чемпіонат аматорів дуже сильний, справді дуже сильний.

– Тут ще варто згадати, що Маяк брав участь у незавершеному сезоні 2021/22 років, і ви тоді ще грали. Порівнюючи той Маяк і нинішній, кого б обов’язково з тієї команди «підтягнули» зараз?

– Навіть не знаю. Думаю, що з тієї команди багато хто й зараз залишився. Просто дехто вже не займається футболом, дехто грає на інших, трохи нижчих рівнях. Хтось за віком уже не може грати, дехто в Збройних Силах України, дехто виїхав за кордон. Треба всіх переглядати — абсолютно всіх.

Хто телефонує і каже, що хоче спробувати, — у нас зараз збори, двері відкриті для всіх, усіх дивимося, в якій фізичній формі.
Зараз підвищена планка вимог до футболістів, бо ми хочемо спробувати чогось досягти трохи більше. Кубок України показав, що наша аматорська команда може там грати.

– Як Сарни приймали Металіст? А уявляли собі, що творилося б, якби років 20 скинути й Мирон Богданович привіз Тайсона, Клейтона Шав’єра, Рикуна?

– Та у нас і на першоліговий Металіст у Сарнах був такий ажіотаж, що просто капець! Хороша команда в них і зараз, ми поступилися 0:2, було дуже цікаво грати з харків’янами.

Кубок України дуже сподобався. Це можливість проявити себе — і як футболіста, і як команду — на всю Україну. Зараз зробили дуже класний формат для таких аматорських, обласних команд.

– Ви унікальна людина. Дивлюся перший запис у вашій футбольній картці: Маяк (Сарни), 2006 рік, U-16, а зараз ви – головний тренер рідного клубу. Як це — 20 років в одній команді? Як для себе сприймали перехід на тренерську роботу? Не було відчуття зранку: «Боже мій, я ж сумку з бутсами забув»?

– Я дійсно грав весь час за Маяк і отримував задоволення. Потім для себе вирішив: треба закінчити диплом тренера. І так воно й вийшло, само собою.

Я не планував ставати тренером — просто так склалося. Радий, що вийшло себе проявити саме в Маяку, тому що цей клуб – найголовніший для мене.

– Маяк ще в попередній свій раз у чемпіонаті ААФУ вирізнявся глядацькою активністю та оригінальним підходом до зйомок. Ще УПЛ тоді з дрону не показували, а у вас трансляції та відеоогляди робилися з висоти пташиного польоту. Що за новинка така була?

– Я вам скажу, це людина, яка знімала… Він зараз у Збройних Силах України.  Наскільки знаю, його вже списали, бо він втратив ногу на війні. Тоді він якось узявся за це, як блогер, і сказав: давайте я спробую. Він казав: зараз медіапростір має знати про нас не лише за досягненнями, а й зсередини — як усе відбувається.

А наш попередній президент, Ян Миколайович Клевака, відповів: давайте спробуємо так усе зробити. І з того часу воно так і пішло. І він знімав ті інтерв’ю — на стадіоні, про нашу інфраструктуру, коли все тільки розбудовувалося.

Потім якось не було людей, які б цим займалися. Зараз звичайні відеотрансляції ведуться — це обов’язково. Ми стараємося, щоб була якість на найвищому рівні – повтори, коментатор. А щодо дрона — скажу вам, що в кращі мирні часи з задоволенням до цього повернемося.

– А я вам скажу: ваші матчі приємно дивитися, бо стадіон завжди звучить. Це ви і ще Локомотив (Київ). Коли вмикаєш — як у старі добрі часи, трибуни живі. Звідки такий симпатичний стадіон, спорткомплекс поруч? Хто допомагав, як будувалося?

– Тут дякуємо нашій місцевій владі, федерації та державі. Будувалося це все давно, ще задовго до повномасштабного вторгнення. Зараз наш відділ спорту й місцева ДЮСШ все це підтримують, зберігають, розвивають.

– Останнє питання: якою хочете бачити не результат, а саме гру команди у 2026 році?

– Не завжди все виходить, але в планах — створити конкуренцію для всіх команд, хто б не приїхав, якого б рівня не був.
Щоб усі розуміли: Маяк дійсно спроможний перемагати будь-кого, у будь-якому форматі. Грати будемо в наш футбол, який у нас награний, який вміють показати наші футболісти. Головне – радувати вболівальників і гідно представляти Сарни.

Маяк (Сарни, Рівненська область)

• Рік заснування: 1980.
• Кольори клубу: білий, яскраво-зелений
• Стадіон: «Сарни-Арена», м.Сарни (вміщує до 3500 глядачів)

Керівництво та тренерський штаб             

Президент: Питель Віталій Іванович
Головний тренер: Жданюк Олександр Леонідович
Тренер: Криницький Валентин Юрійович

• Досягнення

Фіналіст Кубка України серед аматорів сезону 2024/25 років.
Чемпіон Рівненської області 1981, 2005, 2015, 2018, 2021, 2023, 2024 та 2025, срібний призер – 2001, 2006, 2008, 2014 та 2019, бронзовий – 2007, 2010, 2016 та 2017 років.
Володар Кубка Рівненської області 2008, 2011, 2017, 2023 та 2024 років, фіналіст – 2006, 2012, 2014 та 2025 років.
Володар Суперкубка Рівненської області 2012, 2014, 2023 та 2024 років.
Переможець Меморіалу професора, доктора біологічних наук В.І. Завацького серед кращих команд Волинської та Рівненської областей 2025, бронзовий призер – 2024 року.

• Статистика у змаганнях під егідою ААФУ:

* – турнір не завершено через початок повномасштабної фази війни

** – Маяк продовжує брати участь у турнірі