«Атлет» (Київ): 5 місце Групи 2 на проміжному етапі

Минулого сезону «Атлет» дебютував на всеукраїнському рівні, взявши участь у Кубку України серед аматорських команд. Цього сезону – стартував уже в Чемпіонаті ААФУ, вперше в історії стартувавши у цьому змаганні. Попри молодий вік гравців (від туру до туру середній вік команди складав 20-22 роки, 21,6 в середньому), київський клуб довів, що відповідає рівню цих дорослих змагань – певний час «Атлет» боровся навіть за лідерство, на зимову перерву пішов п’ятим і сподівається гарно проявити себе в дебютному чемпіонаті.

Головний тренер «Атлета» Дмитро Мурашенко розповів, як формувався дорослий склад, як дався команді дебют в ААФУ та які стратегічні цілі стоять перед київським клубом.

– «Атлет» пішов у відпустку на позиції в групі лідерів. Як збираєтеся готуватися до ще більш складної, вирішальної, весняної частини сезону?

– Ми зібралися ще в середині грудня. Команда готується до змагань, переглядаємо перспективних хлопців навіть не на зараз – на літо, скажімо так. Сподіваємося посилитися кількома більш досвідченими футболістами із числа наших вихованців. Загалом, є думка взяти участь і в традиційних зимових турнірах – наприклад, у Меморіалі Макарова, який проводить Київська обласна федерація футболу.

– ДЮСШ «Атлет» має великий досвід участі в юнацьких змаганнях. А як з’явилася ідея вийти на всеукраїнський дорослий рівень?

– Така ідея у нас була вже давно – ми хочемо мати дорослу команду, щоб своїх вихованців доводити до логічного, так би мовити, завершення. Розуміємо: щоб наші діти могли плавно переходити на дорослий професіональний рівень, нам не вистачало на цьому шляху якраз цієї ланки – дорослої команди, що грала б на всеукраїнських змаганнях.

В Україні, загалом, на жаль, мало клубів спеціалізуються на підготовці власних вихованців. Ми – якраз одні з них. Тому з часом ми хотіли б також здобути можливість підписувати зі своїми гравцями та отримувати передбачені футбольними законами компенсації за їхню підготовку при подальших переходах. Це була б мотивація працювати з молоддю. Саме тому ми задумуємося про Другу лігу – все впирається в фінанси.

Наразі знайшли можливість виступати на аматорському рівні, ми бачимо, що це конкурентні змагання високого рівня. А у нас якраз підходять дуже цікаві випуски гравців 2003 і 2004 р.н., хотілося б дати їм можливість проявити себе, граючи проти дорослих. Сподіваємося втриматися на цьому рівні.

– Уже в дебютному матчі цього сезону «Атлет» здивував, обігравши в Корюківці старожилів змагань – «Авангард», а по ходу чемпіонату діставався навіть трійки лідерів. Зимуєте п’ятими. Як оцінюєте для себе такий результат?

– Як задовільний. Для нас це були нові змагання – ми ще не знали рівня турніру й наших суперників, а тому ставили завдання грати на перемогу в кожному матчі, приглядаючись до оточення під час першого кола. Тож упродовж цього ігрового відрізку не зосереджували увагу на поточному результаті – розуміли, що команда літньо-осінню частину чемпіонату пройшла десь на піднесенні, більше на емоціях. Але коли подвоєна енергія змінилася втомою, на перший план вийшла відсутність досвіду таких виступів у більшості гравців. Звідси – можливо, ті матчі, де ми не взяли максимуму очок. Як у Білій Церкві, коли грали добре, але задовільнились нічиєю, або як домашній матч із ФК «Тростянець-2», де ми взагалі програли за непоганої гри.

Найголовніше завдання – щоб усі ці матчі стали наукою для наших гравців. Основу нашої команди складали якраз хлопці 17-18 років, їх найбільше, отже, для них такі зустрічі – це неоціненний досвід.

– Сам по собі чемпіонат України серед аматорських команд – яке враження він справив на «Атлет» як на дебютанта турніру?

– Якщо раніше ми грали в чемпіонаті міста Києва, то надалі «екстерном» перейшли на всеукраїнський рівень. Сподобався рівень організації змагань ААФУ – кращі стадіони, приходять люди, є ажіотаж навколо змагань. Пригадую, наприклад, заповнені трибуни в Бахмачі – приємно бачити, що в аматорських турнірах таке може бути.

Вважаю, що Чемпіонат ААФУ – це складний, цікавий турнір. Самі бачите: тут є досвідчені колективи, є цікаві команди з різними стилями. Радує, що є відео абсолютної більшості матчів – для мене, як для тренера, це відкриває довгоочікувану можливість нормально аналізувати гру не лише своєї команди, а й суперників. Сподобалося також суддівство – маю з чим порівнювати, наприклад, тут нема такого, як у юнацьких змаганнях, де тобі можуть забити рукою, призначити три пенальті, підсадити команду на картки й рано скоротити склад…

Загалом, я задоволений, що ми змогли стартувати в змаганнях ААФУ – після дебюту в Кубку України минулого сезону тепер стартували в Чемпіонаті України серед аматорів.

– Як формувався нинішній склад дорослої представницької команди «Атлета»? Чи правда, що абсолютна більшість ваших гравців – вихованці клубної ДЮСШ?

– У нас склад формувався не один рік, справді, переважна більшість у «Атлеті» – власні вихованці. Саме тому влітку, напередодні старту Чемпіонату ААФУ, ми не вдавалися до змін у складі. Підсилення у нас було не кількісне, а якісне. До таких віднесу Єгора Твердохліба – він за підсумками першого півріччя став найкращим бомбардиром не лише нашої команди, а ліги в цілому, забивши 13 м’ячів. Єгор – це якраз вихованець іншого клубу, він перейшов до нас із вишгородської «Чайки». Зараз уже підписав контракт із одним професіональним клубом, тож навесні матиме змогу дебютувати в ПФЛ. Також не є нашим вихованцем Євген Колесник, колишній гравець «Олександрії», «Арсеналу» та інших професіональних клубів, але він працює в тренерському штабі нашої ДЮСШ. І ще у нас не є нашим вихованцем Андрій Кочергін – воротар, який після травми Русана добре його підстрахував. Інші гравці – це наші вихованці 1999-2002 років народження.

– Якщо склад настільки молодий, то видається, що «Атлет» – це довготривалий футбольний проект, не під поточні турнірні завдання. Як розпланували розвиток клубу й цієї команди на цей рік, на найближчі сезони?

– Якби все залежало суто від спортивних результатів, ми могли б говорити більш конкретно. Але, на жаль, все впирається в грошенята, тому загальна стратегія, турнірні завдання, залежать від фінансування. Я не погоджуся, що з молодими гравцями не можна ставити турнірних завдань – вважаю, що можна й треба (за умови посилення 3-4 досвідченішими футболістами).

Ми з радістю стежимо за прогресом наших хлопців: ті, хто пройшов бойове хрещення в ААФУ за останні півроку, вже навесні будуть виглядати зовсім інакше. Вони вчаться, роблять висновки, прогресують. За умови інтересу до себе, належної мотивації – як турнірної, так і матеріальної – вже за короткий відрізок вони зможуть себе проявити, набиратися сил і досвіду, як-то кажуть, з кожним тижнем, з кожним матчем. Ясна річ, для цього потрібні турнірні амбіції, належний навчально-тренувальний процес, а також кілька досвідчених майстрів, до яких хлопці могли б тягнутися, вчитися на їхньому прикладі.

– І у вас є на приміті такі футболісти?

– Безперечно, є кадрові намітки. Якщо все вдасться, це буде і якісне посилення для нас, і новий поштовх у кар’єрі для цих гравців. Зараз тренується з нами кілька потенційних новачків. Хто саме? Ну, от півзахисники Іван Гребенюк із «Вереса» (Рівне) та Дмитро Луканов із «Зорі» (Луганськ), який давно не грав через травми. Обидва – наші вихованці, здібні гравці, викликалися до вікових збірних України. Ваня останнім часом виступав у Другій лізі, а от Діма пережив кілька операцій, чотири роки не грав і дуже потребує ось такої ігрової практики, щоб вийти на той рівень, який у нього був, коли він справедливо вважався дуже перспективним гравцем. Також повернули з «Діназа» форварда Андрія Липового.

– «Атлет» подавав заявку на участь у Другій лізі?

– Не подавав, але я прочитав у інтерв’ю нашого президента, що восени він буде подавати заявку на ліцензування під Другу лігу.

– «Вічна» проблема багатьох столичних ДЮСШ і футбольних клубів – інфраструктура. «Атлетівці» мають належні умови для тренувань і матчів?

– По ДЮСШ – у нас гарна інфраструктура. Може, нема такого гарного стадіону, щоб приймати матчі Другої ліги, але для навчально-тренувальної роботи та матчів юнацького й аматорського рівня у нас чудові умови для ігор і навчально-тренувального процесу. Причому, клуб це все покращує: у нас є штучне тренувальне поле, критий манеж із полем 60х40 (щоб у погану погоду було куди сховатися, займатися навіть у холодну пору року), є рекреаційна зона, сауна… Тобто, для роботи все є – завдяки ДЮСШ «Атлет», яка надає свою інфраструктуру дорослій команді, у нас належні умови для підготовки.

– ДЮСШ «Атлет» відома завдяки підготовці кількох іменитих футболістів, збірників. Кого вирізните серед її вихованців?

– Ну, от ще в давні часи, коли наша ДЮСШ називалася «Дружбою» («Атлет» є її наступником), звідси в великий футбол вийшов майбутній захисник «Шахтаря» та збірної України Олександр Кучер, захисник/півзахисник Андрій Пилявський («Зоря» та збірна України). З нашої школи вийшли Олександр Андрієвський («Динамо»), Богдан Леднєв («Динамо» та «Зоря»). На професіональному рівні пограли Сергій Ченбай (зараз змінив першоліговий «Кремінь» на «Металіст 1925»), Іван Гребенюк («Верес»), Артем Цурупін («Чайка»), Віктор Коровіков (після вінницької «Ниви» перейшов грати в зарубіжний чемпіонат) і багато інших. Саме на них усіх пропонуємо рівнятися нашим вихованцям, адже за умови належного ставлення до футболу багато хто з них спроможний грати на високому рівні.

Артур Валерко, SportArena.com

Для довідки:

ФК «Атлет» (Київ)

Рік заснування: 2006 (доросла команда; ДЮСШ бере свій початок із 1970 року)

Президент: Старовойт Олександр Сергійович

Головний тренер: Мурашенко Дмитро Костянтинович

Тренери: Гринчук Роман Миколайович, Боровик Дмитро Олегович

Стадіон: ДЮСШ «Атлет» (вміщує 300 глядачів)

«Атлет» в інтернеті:

http://fcatlet.kiev.ua/

 «Атлет» на всеукраїнському рівні:

Досягнення:

Срібний призер чемпіонату Києва (вища ліга) 2008, 2018 та 2019 років, бронзовий призер 2011 та 2014 років.

Переможець першості Києва (перша ліга) 2007 року, срібний призер 2006 та 2013 років.

Володар Кубку В.Ф.Мунтяна 2008, 2010, 2011 років.