«Вотранс» (Луцьк): 10 місце Групи 1 на проміжному етапі

У чемпіонат України серед аматорів «Вотранс» входив після важливого звершення на обласному рівні – вперше з 2011 року ставши чемпіоном Волинської області. Проте дебют у Чемпіонаті ААФУ виявився надзвичайно складним. Хоча «Вотранс» не програв жодного матчу з розгромним рахунком, він опинився на останньому місці в західній групі. Поруч йому склали компанію земляки із клубу – принципового суперника, «Луцьксантехмонтаж-536».

Про непростий старт на всеукраїнському рівні, плани на весняну частину сезону та власний дебют у тренерській іпостасі нам розповів Олег Герасимюк – у недалекому минулому майстерний півзахисник луцької «Волині», «Динамо-2» та кількох інших вітчизняних і закордонних клубів, який цього року завершив виступи й розпочав новий етап свого футбольного життя.

– Ви ще починали новий сезон у якості гравця. Стати тренером планували чи все вийшло як форс-мажор?

– Так склалися обставини: я-то ще бігав діючим гравцем, отримав травму, а якраз у цей момент наш президент вирішив провести тренерські зміни. Він підійшов до мене, ми поспілкувалися, і прийшли до згоди, щоб до зими я займався командою. Я був не проти: скажу чесно, мені було цікаво займатися тренерською роботою, тим більше, у такому колективі, як «Вотранс».

– Ще зовсім недавно, у сезоні 2018/19, ви грали за «Волинь» у Першій лізі. А як опинилися в своїй нинішній команді?

– Я з усіма хлопцями знайомий дуже давно, ми й у футзал разом з ними грали, коли в мене відпустки в професійних командах бували. А на аматорському рівні я опинився з весни минулого року. Не було вже бажання їхати кудись грати, остаточно вирішив для себе, що буду підтримувати форму, ще не кидати футбол. Відгукнувся на запрошення «Вотрансу», тому що знав, що тут хороша команда й серйозні завдання. Що найголовніше, наш президент намагається по максимуму створити всі умови, щоб ми могли на цьому рівні досягати хороші результати. Мені це імпонує, тому що я хочу допомогти команді своїм досвідом і посприяти її прогресу, а «Вотранс» – це такий клуб, який привчив всіх до своїх перемог.

– Вигравши перший за вісім років чемпіонський титул у Волинській області, «Вотранс» зважився на дебют у чемпіонаті України серед аматорських команд. Як дався цей складний перехід на всеукраїнський рівень?

– Як показують результати, перехід видався не просто складним, а дуже складним. Цього очікували й ми у команді, і наш президент. Скажу конкретно про себе: не з перших турів я почав грати, але те, що побачив – рівень чемпіонатів України та нашої області відрізняється дуже суттєво, що й відбилося на наших результатах. Але, не дивлячись на наше останнє місце в таблиці, «Вотранс» виглядав гідно. Це не лише наші слова: після матчів підходили наші суперники, незалежні фахівці – ті ж інспектори-делегати, й говорили, що наша команда за грою знаходиться не на своєму місці.

– То чого ж не вистачило?

– Досить багато ігор ми провели на непоганому рівні. Якщо подивитися на результати, ми нікому не програли з великим рахунком чи повним провалом у грі. Нам трішки не вистачало для результату чи то загальнокомандного досвіду, чи то так званої «довжини лавки», глибини складу. На жаль, було багато втрат через травми. Бували випадки, коли нам не вдавалося виставити оптимальний склад. У суперників, які не перший рік грають на такому рівні, уже був досвід виходу з подібних кадрових ситуацій і велика варіативність складу. Нам цього не вистачило.

– А якими ж були зміни в «Вотрансі» після здобуття обласного чемпіонства влітку 2019 року? Чи було посилення?

– От це також зіграло велику роль. Навпаки, із чемпіонського складу вибуло ще й багато гравців, на яких ми розраховували. Через травми вони не могли нам допомогти в наступному сезоні Чемпіонату Волинської області та на всеукраїнському рівні. Зараз ми з президентом клубу погодилися, що на майбутнє варто підсилитися й здобувати кращі результати, ніж ті, які є зараз.

– У поточному сезоні чемпіонату Волинської області «Вотранс» знову бореться за найвищі місця. Зайнятість на двох фронтах не створює накладки?

– Це нелегко, тому що додалося багато ігор. Додаткове навантаження впливає на стан гравців, яких у нас і так небагато. Аматорський футбол не має контрактів – у людей є основна робота, а гра – це вже по можливості. До чого веду – коли матчів стало більше, «висмикувати» гравців на всі стало важче. А тим більше, коли є ще й травми і обойма через це скорочувалася.

– Сам рівень Чемпіонату України серед аматорів вам сподобався?

– Він досить високий. Бачу знайомі обличчя футболістів, які грали в Першій і Другій лігах, а дехто – навіть вище. Чую багато хорошого про те, які високі завдання мають команди, що у них досить непогана інфраструктура та умови для роботи. З того, що ми побачили за це півріччя, залишилися гарні враження. І, знову ж таки, відчуття, що волинським клубам варто тягнутися до рівня лідерів аматорського футболу України.

– Ранній виліт «Вотрансу» з Кубка України серед аматорів (0:0, 0:0 і поразка по пенальті від сарненського «Маяка») став для команди трагедією чи, навпаки, полегшенням? Адже одним фронтом стало менше…

– Дивлячись з якої сторони дивитися… Ну, трагедії ніхто не робив – хотілося пройти в кубку якомога далі, бо цікаво грати з найсильнішими колективами, але вийшло як вийшло. І правильно ви говорите, що, може, цей виліт розвантажив дещо наш графік.

– Відразу три команди Волинської області з літа стартували в Чемпіонаті ААФУ. Чий виступ оціните найвище?

– Ну, тут зрозуміло вже з турнірної таблиці – це ковельчани. Вони найвище в таблиці Чемпіонату України серед аматорів. На мою думку, у ФК «Ковель-Волинь» хороший, зіграний склад, який формувався 3-5 років. Звідси й такий прогрес. Як показує результат, інші волинські команди були менш готові. Постараємося зробити правильні висновки. Перших півроку ми придивлялися, притиралися, а зараз бачимо більш цілісно картинку всього турніру та наше місце в ньому.

– Дві неймовірно напружені нічиї з ЛСТМ і мінімальна поразка від ковельчан – земляки вам не набридли ще на обласному рівні?

– Ці ігри завжди проходять у запеклій боротьбі. Приємніше, коли люди збираються на трибуни, в місті цікавляться, коли дербі. Відчувається, що конкретно ці матчі – дуже напружені, результати підтверджують – програвати ніхто не хоче. Особливо з ЛСТМ – чи то збіг обставин, чи то рівність сил, але справді нічиїх між нами зараз забагато.

– Свого часу «Вотранс-ЛСТМ» виступав єдиним брендом, зараз це принципове протистояння. А якби об’єднана команда грала в ААФУ, чи були б результати кращими?

– Про це можна судити тільки гіпотетично. Це два різних клуби, щороку вони є головними конкурентами в області, а тепер змагаються одне з одним і в Україні.

– «Вотранс» справді пройшов цю адаптацію в новому для себе турнірі? Є надії, що покращить свої результати навесні?

– Дійсно, хочеться покращити результати. Для цього нам не вистачає одного – кадрів. Якби восени грали основним своїм складом, без травмованих – вже був би інший результат. Якби мали змогу посилитися – також. Не хочеться жалітися на суддівство, але це також мало місце, у кількох іграх вплинуло на результат. Але навіть за умови кадрових проблем ми виглядали гідно. За цей короткий проміжок від середини вересня до кінця календарного року я, виконуючи обов’язки головного тренера, не мав претензій до хлопців щодо самовіддачі. Так, десь не вистачало досвіду, десь – майстерності. Проте є сподівання, що заключну частину сезону команда відіграє значно впевненіше. А за умови підсилення не тільки гра буде кращою, а й результат.

– Щодо підсилення – яка кадрова філософія «Вотрансу»? Ви покладаєтеся тільки на місцевих чи можете собі дозволити запрошувати гравців із інших областей, як лідери аматорського чемпіонату?

– Фінансові можливості у нас не такі великі, вони обмежені. До того ж, є такий момент: якщо ти запрошуєш гравця в професіональний клуб, то завіряєш все контрактом, а тут людина може сказати тобі «так», а перед стартом змагань поставити перед фактом, що йде в клуб, де заплатять на 500 гривень більше. Це все зумовлює особливу селекційну роботу: треба брати гравців, які дорожать клубом, хочуть за нього грати. І – не поспішати з анонсами, вже ближче до відновлення чемпіонату можна буде конкретно говорити про наше посилення.

– Чи відрізняється підготовка до сезону в аматорської та професіональної команди?

– Так, є своя специфіка. Як таких, зборів ніхто не буде проводити – щоб команда заїжджала разом, усі гравці закривалися на базі чи в готелі, як коли Віталій Кварцяний був головним тренером, і по три тренування на день бувало. Тут зібрати одночасно всіх гравців, у яких є основна робота та родина, важко. Інколи навіть на матчі всіх не можна зібрати через обставини позафутбольного характеру, що вже говорити про тренування… І є така проблема, що гравець пропускає тренування, а потім не знає, що інші там робили, втрачає в готовності.

Зате є можливість їм підтримувати форму в зимових турнірах з міні-футболу. Паралельно наша команда бере участь у футзальних змаганнях, ті, хто влітку грають на великому полі, взимку виходять у зал. До березня ми збиратися не будемо, хоча як я це бачу – вже в лютому б зібратися на невеликі збори, тим більше, у наших партнерів з Ковеля з’явилося нове синтетичне поле. Будемо з президентом зустрічатися, щоб встигнути зробити максимально багато для якісної підготовки до весни.

– Щодо області – ясно, «Вотранс» має максимальні завдання. А які цілі у вас у чемпіонаті України?

– Будемо старатися грати на перемогу в кожному матчі. Ясна річ, турнірне положення нас до цього зобов’язує.

– Є такий стійкий вислів: «Щоб стати тренером, треба вбити в собі футболіста». Як у вас цей процес проходить?

– Скажу відверто: нелегко. Я сам ще не розумію, чи «вбив» у собі гравця. Та й багато що для мене вперше – і приймати команду по ходу сезону, і вирішувати на ходу складні кадрові питання, і планувати підготовку так, щоб ніхто не втратив тонус, а колектив зберіг цілісність.

Але робота ця мені подобається, хоч вона й важча багато в чому за те, що має осягнути футболіст. Можу сказати так: мені за ці п’ять матчів, що ми провели в Чемпіонаті ААФУ, було дуже цікаво працювати з командою. В майбутньому – час покаже. Не хочеться нічого загадувати.

Артур Валерко, SportArena.com

ФК «Вотранс» (Луцьк)

• Рік заснування: 2006

• Стадіон: «Вотранс-Арена» с. Підгайці (вміщує 500 глядачів)

• Керівництво та тренерський штаб

Президент: Волошин Юрій Святославович

Головний тренер: Герасимюк Олег Вікторович (до 18 вересня 2019 р. – Максимюк Роман Васильович)

Начальник команди: Рибковський Павло Володимирович

• Досягнення:

Чемпіон Волинської області 2006, 2007, 2011 та 2019 років.

Срібний призер – 2009 та 2010 років.

Бронзовий призер – 2008 року.

Володар Кубка Волинської області 2007 та 2009 років.

Фіналіст – 2006 та 2010 років.

• «Вотранс» в інтернеті:

https://www.facebook.com/pages/category/Sports-Club/ФК-Вотранс-352269018681398/  

• Статистика виступів клубу в ААФУ:

* – як «Вотранс-ЛСТМ» (Луцьк)